The Bull Ring, або, як його тепер називають — Bullring, був важливим центром міста Бірмінгем ще із часів Середньовіччя. Розташований на краю міської гряди пісковиків у напрямку до Дігета, The Bull Ring стоїть навпроти неоготичної церкви Святого Мартіна. Зараз це домівка для найбільших світових роздрібних брендів і найбільший торговий заклад у центрі міста у Великій Британії. Хоча товари, що купуються і продаються тут, могли змінюватися протягом століть, його роль у центрі комерційної діяльності міста залишається надважливою. Однак для більшості людей, включаючи місцевих мешканців, залишається загадкою, як він отримав свою культову назву. Більш докладно про історію створення та діяльність одного з найважливіших ринків у Бірмінгемі читайте на birmingham-future.com.
Арена для цькування биків
Ринок тут розпочав свою діяльність у 1154 році, коли Пітер де Бірмінгем, місцевий землевласник, отримав від короля Генріха II Хартію прав на торгівлю, щоби проводити щотижневий ринок щочетверга та стягувати мито з проданих товарів і продукції. Річард I підтвердив це право в 1189 році в хартії, зареєстрованій і розміщеній у Патентних списках, які зараз знаходяться в Національному архіві. Дехто стверджує, що на цьому місці в ті часи була садиба, а отже, ринок Bullring займає найстарішу частину міста.
Відтак Bullring спочатку називали «Дешевою кукурудзою» яку тут продавали за найнижчими цінами й він мав статус зеленого ринку. Свою нинішню назву ринок отримав від того, що на цьому місці розташовувалася арена для цькування биків собаками. Щобільше, у XVI столітті цькування биків стало популярним «видом спорту». Глядачі на арені для кориди спостерігали, як собаки нападають на беззахисного бика, який був прикутий.
Тоді в народі була розповсюджена думка, що після таких цькувань і смерті тварини його м’ясо стає м’якішим, і більше підходить для вживання у їжу. У 1798 році цькування биків на місцевій арені припинилося. Вона була перенесена й переїхала в Хендсворт, але це місце до наших днів зберегло свою відому назву — The Bull Ring. Стосовно бульдогів, то ця порода виявилась найкращою та найуспішнішою в таких битвах. Це була собака з міцним кістяком, величезна і страшна, з упертим і нетерплячим характером. Навіть назва бульдог походить від слів «бичий собака». До слова, цей так званий спорт був заборонений парламентом у 1835 році.
Підготовка до будівництва
Під час реконструкції арени для биків у 2000 році перед початком робіт були проведені археологічні розкопки. Тут, на місці, де зараз знаходиться Selfridges, були виявлені знахідки, які датуються XII століттям. Було встановлено, що це була межа, яка відокремлювала будинки від оленячого парку, який зараз займає станція Мур Стріт. Тут виявили численні ями для дублення шкіри разом з уламками кераміки, гончарними посудинами та розплавленим металом.
Що стосується розташування ринку, то є карти на яких показано садибу з ровом на південь від церкви Святого Мартіна, вулицю Мерсер-стріт на західній стороні церкви та вулицю Кукурудзяний базар на східній стороні, ці дві вулиці сходяться на північ від церкви, утворюючи трикутну ринкову площу. До 1731 року цей відкритий простір був забудований, спочатку тимчасовими ятками, які були перетворені на постійні, а згодом поступово замінені на повномасштабні будівлі.
Північно-східний кінець цього трикутника був відомий як «Руїни». Слово походить від shameles, середньоанглійського терміну, що фактично означав «ринкова ятка», але згодом став використовуватися саме для позначення ряду м’ясних крамниць. Тварин у той час забивали на місці. До 1700-х років Мерсер-стріт була відома як Спайсер-стріт, пізніше Спайсал-стріт. Спайсер у середньовічній мові означав торговця спеціями, а в більш широкому сенсі — бакалійника.
Там, де Спайсал-стріт і Кукурудзяний базар перетиналися з Хай-стріт, стояв Високий хрест — двоповерхова будівля, відома також, як Старий Хрест, щоб відрізнити її від Уельського Хреста, вона була зведена тут у 1702 році, а перший поверх, укріплений стовпами, був відкритий для критої торгівлі.
Проєкт Чарльза Еджа
Це була перша на цьому місці споруда, яка коли-небудь мала дах. У її нижній частині знайшли прихисток торговці. Приміщення зверху призначалися для судових засідань та інших громадських справ, які за часів проживання господарів маєтку відбувалися в одному з їхніх окремих помешкань.
Старий Хрест на той час вважався центром Бірмінгема, він також отримав назву Масляний Хрест, оскільки став місцем, де фермери та їхні дружини продавали масло, сир та яйця. Будівля була знесена 1784 року, щоби полегшити доступ із Високого міста до ринкової площі. Ринковим днем у Бірмінгемі завжди був четвер щонайменше з 1166 року, коли Генріх II надав право на ринок Пітеру де Бірмінгему. Однак, місто настільки динамічно зростало протягом XVIII століття, що деякі ринки почали торгувати й в інші дні.
У 1801 році вуличні комісари Бірмінгема почали викуповувати й зносити будинки й крамниці, що зазіхали на відкритий простір навколо церкви Святого Мартіна, і впорядковувати всю ринкову діяльність на цій території. За десять років територія була розчищена, а всі будівлі вздовж «Руїни» та «Кукурудзяного базару» зникли.
Для того, щоби перетворити Bullring в першу чергу на роздрібний ринок міста, гуртові ринки, які тут знаходились, були перенесені в інші місця. Ринок худоби з 1817 року й ринок фруктів та овочів з 1883 року переїхали на спеціально збудований Смітфілдський ринок, а ринок кукурудзи — на новий Кукурудзяний базар у Каррс Лейн у 1848 році.
Вуличні комісари вирішили, що потрібен критий ринок, і купивши права у володаря садиби, до 1832 року викупили всю територію. Після того, як територія Bullring була очищена від зазіхань та були перенесені гуртові ринки, комісія з вулиці розробила плани будівництва критого ринкового залу. Проєкт мав бути самофінансованим коштом продажу землі, що прилягала до ділянки, яка лежала на північний захід від церкви Святого Мартіна.
Пошкодження під час Другої світової
У підсумку зал, був спроєктований Чарльзом Еджем у неокласичному стилі. А будівництво нового критого роздрібного ринку почалося в лютому 1933 року. Він був побудований у 1835 році. Це була вражаюча будівля, головні входи якої складалися з високих круглих арок, оточених великими доричними колонами. Зал являв собою дуже велику будівлю приблизно 365 футів завдовжки, 180 футів завширшки та 60 футів заввишки з місцем для 600 кіосків, дах якого підтримувався двома рядами струнких чавунних колон.
Будівля була облицьована каменем із Бату, а широкі входи підтримувалися колонами. У центрі великої ринкової зали був бронзовий фонтан, подарований вуличними комісарами після їх відставки в 1851 році. На внутрішній стороні чаші було вісім лев’ячих голів, з яких лилася вода, а в центрі була статуя заввишки 1,5 м, яка мала назву «Посланник і сини». Статуя складалася із чотирьох дітей, що представляють кожну із чотирьох основних галузей промисловості Бірмінгема — зброярство, склоробство, бронзова та інженерна справи.
Торгівля в залі, освітленому газом, могла тривати, навіть у темний час доби, це було дуже актуально, особливо взимку. Нова вулиця неподалік зазнала важких бомбардувань під час Другої світової війни, а ринок був серйозно пошкоджений.
Джерела:
