Століттями Чорна країна була відома своїм видобутком корисних копалин, завдяки чому регіон заслужив репутацію «чорного вдень, червоного вночі» — через почорнілу та «порізану» місцевість, понівечену важкою промисловістю, і димом, що наповнював повітря. Ця територія була домом для знаменитої «Стаффордширської товщі», єдиного пласта вугілля товщиною близько 10 ярдів, який лежав під більшою частиною Чорної країни. Це був найтовщий вугільний пласт у Великій Британії та найбільший енергетичний ресурс промислової революції. Тільки тут можна було відчути справжню темряву, у якій працювали шахтарі, рухаючись лабіринтом підземних доріг і робочих зон у 1850-х роках. Тут можна було дізнатися, як дерев’яні опори використовувалися для підтримки багатотонної стелі, а також зіткнутися із суворою реальністю життя шахтарів середини ХІХ століття. Більш докладно про все це читайте на birmingham-future.com.
Перша Ворікширська вугільна компанія
У 1901 році була зареєстрована перша Ворікширська вугільна компанія. Її власником була Wyken Collieries. Відтак шахта Coventry Colliery була розташована в селі Кереслі, на схід від Ricoh Arena. Уже через рік компанія почала розробки в цьому селі, на північ від Ковентрі, зі сподіванням знайти там достойний пласт вугілля, щоби почати його розробляти. І Wyken Collieries не прогадала, такий життєздатний пласт був знайдений. Відтак у 1902 році заглиблення нової шахти було санкціоновано, але не було розпочато через економічні проблеми.Забігаючи наперед, вона працювала понад 90 років, поки закрилась спочатку в 1991 році, а остаточно в 1996.
Поки ж що в лютому 1911 року була створена нова компанія з такою ж назвою — Wyken Collieries. У її завдання входило придбання ділових інтересів попередників, а відповідно і їх представлення. Одразу ж почалося будівництво нової вугільної шахти, але оскільки в 1914 році розпочалася Перша світова війна, завершити будівництво вугільного підприємства не вдалося. У підсумку шахта була остаточно добудована, лише в 1919 році.
Спочатку нову вугільну шахту обслуговував канал Ковентрі, від якого проходила спеціальна власна водяна гілка. Та завершення війни внесло свої корективи. Річ у тім, що після війни на шахту повернулося багато робітників відтак видобуток вугілля суттєво збільшився, а тому в 1919 році тут була побудована залізнична колія. Це дозволило безболісно перевозити видобуте вугілля споживачеві.
У 1932 році Coventry Colliery побудувала для своїх працівників шахтне містечко. Після цього в 350 нових будинках оселилося близько 30% робочої сили, тих хто працював на шахті. У 1947 році, після завершення Другої світової війни прийшов період націоналізації Coventry Colliery. Після чого, в 1947 році було побудовано ще 494 будинки для шахтарів. А тим, хто не зголосився переїжджати, віддаючи перевагу проживанню в прилеглих містах і селах, керівництво шахти забезпечило для курсування омнібус.
Бездимний вугільний завод
На початку 1960-х років Національна вугільна рада розпочала розробку Coventry Homefire Plant, бездимного вугільного заводу, розташованого на території шахти. Завод Homefire розпочав виробництво в 1967 році, та зрештою, він був закритий у 2000 році. Прототип заводу був побудований на Birch Coppice Colliery, щоб розробити найбільш економічний процес виробництва бездимного палива. Та цей завод також було закрито, потім демонтовано під час будівництва нового заводу в Ковентрі.
У 1980-х роках для шахти почалися зовсім не веселі часи. Протягом цих років видобуток на Coventry Colliery впав, і підприємство зіткнулося з низкою проблем через підземне опалення. До того ж на одному із її вугільних вибоїв почалося геологічне вимивання. Тому впродовж наступних трьох років вугільна шахта обмежувалася роботою лише одного вибою. Але всього, що на ньому видобувалося не вистачало, щоби покрити витрати шахти. Було прийняте рішення про її закриття, хоча шахтарі були проти, влаштувавши страйк.
Закриття шахти
Та попри все, в 1991 році вугільна шахта не досягла мети, встановленої Національною вугільною радою, і була закрита на реконструкцію. Пізніше тут змінився власник, який вирішив знову відкрити шахту. Цим власником після приватизації вугільної промисловості стала Coal Investments. Та попри нові інвестиції в розмірі 20 мільйонів фунтів стерлінгів, шахта не досягла поставленої мети відтак подальші інвестиції вважалися недоцільними. В 1996 році Coventry Colliery остаточно закрилася.
У свої кращі часи у середині XVIII століття видобуток вугілля у Великобританії становив близько 70 мільйонів тонн на рік. Потім до 1913 року він піднявся до свого піка — трохи менше ніж 300 мільйонів тонн. Це згідно з даними уряду Великобританії. Однак із роками використання викопного палива значно скоротилося, оскільки в основному закінчилося використання вугілля в житловому секторі, а промисловість Великобританії, до прикладу, 2019 року використала лише вісім мільйонів тонн, причому, лише два мільйони постачалися з джерел у Великобританії.
Відтак нині видобуток у Великій Британії практично знищений, оскільки кількість шахт скоротилася з 3000 на піку до, лише 13, а вугілля становить приблизно 5% загального річного споживання енергії.
До того ж видобуток вугілля, починаючи із самого піку індустріальної ери, залишає за собою незворотний слід, і надалі матиме вплив на країну в майбутньому. До прикладу, стійкість ґрунту над або, навіть поблизу гірничих виробок нині становить реальну небезпеку для місцевих будівель на десятиліття вперед. Тільки в Чорній країні та навколо неї було понад 500 невеликих шахт, які залишили за собою купу ходів підземних тунелів, водних шляхів і печер, а, отже, прихованих ризиків впливу на будь-які об’єкти в цих околицях.
Як стверджують спеціалісти видобуток вугілля під землею може спричинити просідання поверхні. При глибокому видобутку це опускання відбувається протягом відносно короткого проміжку часу. Це може проявлятися у вигляді деформацій розтягування або стиснення, що призводить до пошкодження будівель або просто опускання поверхні без жодних пошкоджень. Більш мілкі шахти впливають на ґрунти по іншому, їх згубна дія може тривати набагато довше, що призводить до постійного ризику.
Наслідки багаторічної розробки
Яскравим прикладом є Coventry Colliery, яка працювала під однойменним районом. Площа, на яку впливає видобуток на поверхні насправді набагато більша, ніж площа самого вугілля, про що люди, які не знайомі з процесом видобутку часто не підозрюють. Це називається «зоною впливу», і, щоб розрахувати цей вплив, слід зробити складний тривимірний розрахунок, який має базуватись на глибині та нахилі виробок разом із рельєфом поверхні. Через численні кути, напрямки та глибини, які часто використовуються, недостатньо просто створити «буфер» навколо шахти.
Звичайно, оскільки видобуток вугілля відбувався тут дуже давно, то може виникнути питання актуальності таких розрахунків і реальності нанесення пошкоджень будівлям на цій території. І хоча в зоні впливу цих глибоких виробок кількість пошкоджених об’єктів не є постійною, однак відомо, що власники майже кожної будівлі на цій території подали претензію до шахтарів у зв’язку з просіданням.
Тобто, як бачимо, не дивлячись на те, що видобуток вугілля сам по собі не був, і не є чимось абсолютно безпечним, так і його наслідки залишають по собі неоднозначну спадщину.
Джерела: