У XIX столітті Бірмінгем здобув репутацію «майстерні світу», тобто великого промислового центру, де виготовляли металеві вироби, інструменти та різні технічні новинки. У XX столітті місто не втратило цього статусу. Разом із розвитком промисловості, торгівлі та офісної служби в повсякденному житті мешканців Бірмінгема з’являлися нові пристрої.
Вони допомагали працювати, рахувати, передавати інформацію та підтримувати зв’язок. Чимало з них нині здаються простими або, навіть застарілими, однак свого часу вони були справжнім технічним проривом. Детальніше про такі девайси та їхню роль у житті бірмінгемців можна прочитати на сайті birmingham-future.com.
Механічна революція в роботі з текстами
Ідея механізувати процес написання текстів з’явилася ще у XIX столітті. Перші експерименти з подібними пристроями проводилися в різних країнах Європи та США, але справжній прорив стався у 1860–1870-х роках. Саме тоді були створені перші комерційно успішні друкарські машинки, які дозволяли швидко набирати текст за допомогою клавіш.
Класична механічна машинка була досить складним, але надійним пристроєм. У центрі її роботи знаходилася клавіатура. Коли користувач натискав клавішу, відповідний металевий важіль із символом вдаряв по паперу через чорнильну стрічку.
Попри механічну природу, досвідчені друкарки могли набирати текст дуже швидко. У великих офісах швидкість набору ставала важливою професійною навичкою.
У XX столітті друкарська машинка стала невіддільною частиною роботи в офісах міста Бірмінгем. Як один із найбільших промислових центрів Великої Британії, Бірмінгем мав сотні підприємств, торгових компаній і банківських установ, де щодня створювалися договори, рахунки та листи.
У бухгалтеріях фабрик друкували фінансові документи, у конторах заводів — технічну документацію та листування з партнерами. Не менш важливу роль машинки відігравали в редакціях місцевих газет, де журналісти готували статті та репортажі.
До середини XX століття друкарська машинка фактично стала символом офісної роботи. Її можна було побачити в кабінетах менеджерів, у бухгалтеріях підприємств і навіть у домашніх кабінетах письменників.
Історія появи телефону
Ще одним вельми важливим девайсом минулого сторіччя став дисковий телефон. Саме на початку XX століття з’явилася нова технологія — дисковий набір номера, яка дозволяла абонентам самостійно набирати номер, обертаючи круглий диск із цифрами. Така система поступово поширювалася в багатьох містах Великої Британії, зокрема, й у Бірмінгемі.
Цікавий факт: перші моделі дискових телефонів почали використовуватися ще у 1910-х роках, але справжнього поширення вони набули після Другої світової війни, коли телекомунікаційна інфраструктура активно модернізувалася.
У багатьох офісах Бірмінгема телефон стояв прямо на столі керівника або секретаря. Через нього домовлялися про постачання матеріалів, узгоджували виробничі плани та підтримували контакт із партнерами в інших містах Великої Британії.
Що правда, у середині XX століття далеко не кожна британська родина мала телефон удома. Тому багато людей користувалися вуличними телефонними будками, які встановлювалися на жвавих вулицях і біля транспортних вузлів.
Особливо впізнаваними стали червоні телефонні будки, що згодом перетворилися на один із символів британських міст.
Історія створення калькуляторів
Потреба швидко виконувати математичні обчислення призвела до того, що у XX столітті був винайдений ще один необхідний девайс того часу — компактний електронний калькулятор. У 1960–1970-х роках розвиток мікроелектроніки вже дозволив створювати пристрої, які могли швидко виконувати арифметичні операції. Багато компаній почали виробляти портативні калькулятори, що працювали на батарейках і мали цифрові дисплеї.
Перші електронні калькулятори були досить дорогими. У 1970-х роках їхня ціна сягала кількох тижнів роботи середнього працівника.
Ранні моделі часто мали світлодіодні або вакуумно-люмінесцентні екрани. Пізніше з’явилися рідиннокристалічні дисплеї, які споживали значно менше енергії. До того ж у деяких ранніх калькуляторах використовувалися невеликі друкарські механізми, які одразу виводили результат на паперову стрічку. Такі моделі були особливо популярні в бухгалтеріях.
Калькулятори значно прискорювали фінансові та технічні розрахунки. Це було особливо важливо для великих виробництв, де необхідно було постійно працювати із цифрами. Згодом калькулятори стали компактнішими та дешевшими, а багато їхніх функцій перейшли до персональних комп’ютерів.
Символ мобільного зв’язку 1990-х — пейджер
Ну і про один з останніх девайсів минулого століття, які використовували бірмінгемці. Пейджер, або «біпер», став одним із найхарактерніших пристроїв зв’язку кінця XX століття. Перші системи пейджингового зв’язку почали розробляти ще у 1950-х роках для медичних служб, яким потрібно було швидко викликати лікарів.
Однак справжню популярність пейджери здобули у 1980–1990-х роках, коли мережі пейджингового зв’язку почали активно розвиватися в багатьох країнах. До слова, назва «біпер» з’явилася через характерний звуковий сигнал — короткий «біп», який повідомляв користувача про нове повідомлення.
Як працював пейджер? Це був невеликий портативний пристрій, який приймав сигнали від спеціальної радіомережі. Коли на пейджер надходило повідомлення, він подавав звуковий або вібраційний сигнал. Ранні моделі могли показувати лише номер телефону, на який потрібно було передзвонити. Пізніші версії вже підтримували короткі текстові повідомлення.
Дійшло до того, що деякі користувачі вигадували власні «коди» із цифр, щоби передавати короткі фрази. У 1990-х роках пейджери активно використовували представники професій, яким було важливо залишатися на зв’язку, навіть поза офісом. У Бірмінгемі такими пристроями користувалися лікарі та медичні працівники, бізнесмени, кур’єрські служби, працівники аварійних і технічних служб тощо.
Пейджер зазвичай носили на поясі або в кишені, що дозволяло швидко отримувати повідомлення в будь-який момент. Наприкінці 1990-х років ситуація почала змінюватися. Мобільні телефони стали доступнішими, а функція коротких текстових повідомлень (SMS) дозволила людям спілкуватися напряму.
Тим часом у 1990-х роках у Бірмінгемі діяли кілька пейджингових компаній, серед яких особливо відзначалися Pager Call Systems Ltd та Best 4 Business Communications Ltd. Вони забезпечували підприємства та організації міста пейджерами та іншими комунікаційними пристроями, що були актуальні для того часу.
Девайси змінюються, а Бірмінгем розвивається
Технології змінюються значно швидше, ніж, здається, на перший погляд. Пристрої, які у XX столітті вважалися останнім словом техніки — від друкарських машинок до пейджерів — нині здебільшого залишилися лише частиною історії. Проте свого часу саме вони допомагали людям працювати швидше, рахувати точніше та підтримувати зв’язок у динамічному міському середовищі Бірмінгема. Для промислового центру, яким було й залишається місто, ці технології були вельми важливим етапом розвитку.
Джерела: