Якщо ще якихось двадцять років тому розмови про автомобілі на водні чи «зелену» енергетику здавалися сюжетом із наукової фантастики, то нині це вже цілком реальні проєкти, на які уряди різних країн витрачають мільярди. Пошук альтернативних джерел енергії давно перестав бути модною темою для екологічних форумів і поступово перетворився на питання економіки, безпеки та майбутнього. Одним із головних претендентів на роль палива майбутнього вважається водень. Хоча сказати, що він уже завтра повністю замінить нафту чи природний газ, було б надто сміливо.
У Великій Британії водневі технології активно розвивають одразу в кількох регіонах. Серед них — Абердин, Лідс, Тіссайд, Ліверпульський регіон, Галл і, звичайно ж, Бірмінгем. Було б перебільшенням назвати саме його головною водневою столицею країни, однак є одна цікава деталь: саме Бірмінгем поступово став одним із найважливіших британських майданчиків, де нові технології перестають бути красивими презентаціями й починають працювати в реальному житті.
Тут випробовують водневі автобуси, будують сучасну інфраструктуру, а науковці разом із промисловими компаніями намагаються з’ясувати, чи справді водень здатен стати паливом майбутнього, а не просто ще одним гучним словом у політичних промовах. Про те, як саме Бірмінгем перетворився на один із британських центрів випробування водневих технологій, які проєкти вже працюють у місті та чи справді водень здатен змінити майбутнє енергетики, — можна прочитати на birmingham-future.com.
Tyseley Energy Park — головний водневий майданчик Бірмінгема
Коли чуєш словосполучення «енергетичний парк», уява чомусь одразу малює акуратні зелені галявини, сонячні панелі та вітряки, що неквапливо обертаються десь на пагорбі. Насправді ж Tyseley Energy Park зовсім не схожий на місце для сімейного пікніка.
Це колишня промислова територія Бірмінгема, яка отримала друге життя і перетворилася на один із найцікавіших британських майданчиків для випробування нових технологій. Саме тут науковці, інженери та представники бізнесу намагаються відповісти на запитання, яке нині хвилює весь світ: чи зможе водень хоча б частково замінити звичні види палива?
Цікаво, що Tyseley Energy Park не є окремим науковим центром у звичному розумінні. Це радше простір, де університетські дослідження перестають припадати пилом у наукових журналах і починають працювати в реальному житті. Тут тісно співпрацюють Університет Бірмінгема, промислові гіганти, транспортні оператори та міська влада.
Результатом цього партнерства стали сучасний електролізер, що виробляє «зелений» водень за допомогою електроенергії, отриманої з відновлюваних джерел, та одна з найбільших у Великій Британії водневих заправних станцій. Ця інфраструктура вже нині забезпечує чистим паливом міські автобуси й комерційний транспорт.
До слова, станція здатна видавати понад тонну водню на добу — цього достатньо для регулярної заправки десятків великих автобусів. Іншими словами, у Бірмінгемі не лише говорять про енергетику майбутнього, а й щодня перевіряють, чи здатна вона працювати без красивих презентацій і гучних обіцянок.
Якщо говорити простіше, саме Tyseley Energy Park став тим місцем, де британці вирішили перевірити, чи не занадто сміливо вони мріють про «чисте» майбутнє. І поки що цей експеримент виглядає доволі переконливо.
Водневі автобуси: експеримент, який виїхав на міські вулиці
Якщо Tyseley Energy Park став місцем, де водневі технології проходять перевірку на міцність, то найпомітнішим результатом цього експерименту стали автобуси. Погодьтеся, набагато легше повірити в енергетику майбутнього, коли вона не стоїть у лабораторії, а щоранку підбирає пасажирів на зупинках.
Історія цього проєкту розпочалася у 2020 році, коли міська рада Бірмінгема запустила програму Clean Air Hydrogen Bus Pilot. Її головною метою було не просто закупити екологічний транспорт, а перевірити, чи здатен водень стати реальною альтернативою дизельному пальному у великому місті.
Для цього місто придбало двадцять двоповерхових автобусів британської компанії Wrightbus, а оператором перевезень став National Express West Midlands. Водночас у Tyseley Energy Park створили сучасний комплекс із виробництва та заправки водню, щоб новий транспорт не залишився красивою, але марною іграшкою.
Втім, головна ідея проєкту полягала навіть не в самих автобусах. Бірмінгем фактично перетворився на полігон, де випробовують усю систему: від генерації «зеленого» водню та його зберігання до роботи паливних елементів, навчання водіїв і технічного персоналу.
Якщо експеримент виявиться успішним, ця модель може стати основою для системного переходу громадського транспорту на водень не лише в Бірмінгемі, а й в інших британських містах. Саме тому перші двадцять автобусів від самого початку розглядали не як кінцеву мету, а як перший крок до значно ширшої програми розвитку екологічного транспорту.
Воднева енергетика Бірмінгема: чому «зелений» водень називають паливом майбутнього
Після всіх цих розмов про водневі автобуси може виникнути цілком логічне запитання: а навіщо взагалі вигадувати щось нове, якщо людство вже понад сто років успішно користується бензином і дизелем? Відповідь доволі проста. Запаси викопного палива не безмежні, а його спалювання супроводжується викидами парникових газів і токсичних речовин, які руйнують клімат та отруюють повітря в містах.
Саме тому вчені вже не перше десятиліття шукають альтернативу, яка дозволила б отримувати енергію без такої нищівної шкоди для довкілля. Одним із найперспективніших кандидатів нині вважають водень. Під час його використання в результаті реакції утворюються вода й тепло, а вироблена електроенергія приводить у рух двигун.
Звучить майже занадто красиво, щоби бути правдою, але є один нюанс. Водень не можна просто видобути із землі, як природний газ чи нафту. Його потрібно виробити, і саме від способу генерації залежить, наскільки екологічним він буде в результаті. Саме тому останніми роками дедалі частіше говорять про так званий «зелений» водень.
Його отримують шляхом електролізу, під час якого воду розщеплюють на водень і кисень. Якщо струм для цього процесу надходить із відновлюваних джерел — наприклад, сонячних чи вітрових станцій — такий водень вважають «зеленим», адже його виробництво має нульовий вуглецевий слід. Саме на цій технології нині й зосереджені розробки у Tyseley Energy Park, де отримане паливо одразу спрямовують на заправку міських автобусів.
Від свічок до газу, від газу до електрики: воднева енергетика Бірмінгема як наступний крок
У певному сенсі історія повторюється. Колись Бірмінгем став одним із перших британських міст, де масово перейшли від свічок до газового освітлення, а згодом — і до електрики. У ті далекі часи кожен із цих кроків здавався надто сміливим експериментом, хоча нині без них уже неможливо уявити наше повсякдення.
Цілком можливо, що схожий шлях зараз проходить і воднева енергетика. Якщо нинішні проєкти виправдають очікування, Бірмінгем має всі шанси знову підтвердити статус піонера промисловості — міста, де водень перестав бути теорією з наукових журналів і став звичним паливом для майбутніх поколінь.