Астон-Голл — це замок часів якобінської епохи, що входить до списку пам’яток архітектури першої категорії, спроєктований Джоном Торпом і збудований сером Томасом Голте в 1618–1635 роках. Астон-Голл має досить бурхливе минуле. До прикладу, в 1643 році його взяли в облогу парламентські війська під час Громадянської війни. Великі дубові сходи досі мають сліди від обстрілів. У 1818 році замок був проданий і зданий в оренду Джеймсу Ватту молодшому, синові інженера Джеймса Ватта, який жив там до своєї смерті в 1848 році.
Натомість у 1858 році він був придбаний компанією Aston Hall and Park Company і відкритий, як місце для публічних розваг. Королева Вікторія була запрошена для того, щоби провести церемонію відкриття. І це був один із двох її візитів до Бірмінгема, як королеви. Бірмінгемська ж міська влада придбала замок у 1864 році. Відтак він досі належить міській раді міста та управляється Бірмінгемським музейним трестом, більш детально дізнавайтеся на birmingham-future.com.
Історія родини Голте
Астон-Голл із гордістю спостерігає за Бірмінгемом понад 400 років. Але це не лише один з останніх великих будинків, побудованих у стилі епохи Якова II. Він має і свої секрети. До прикладу, подейкують, що Астон-Голл один із тих старовинних замків, які найбільше полюбляють відвідувати привиди. Правда це чи ні, сказати важко, тому, що так само важко перевірити. Але спробуємо дізнатись щось, занурившись в історію родини Голте, можливо, тут, щось вдасться виявити.
Отже, родина Голте була дуже впливовою. Це була одна з великих знатних родин Ворікширу, яка виконувала значну частину управлінських функцій у графстві. Причому відбувалось це не багато не мало, а майже два століття — XVI та XVII. Тобто родина Голте прожила в Астон-Голлі майже 200 років, володіючи величезною спадщиною, як за розміром, так і за власністю, що датується XIV століттям. Людиною, відповідальною за зростання процвітання родини, був сер Томас Голте. Саме він свого часу і став ініціатором будівництва Астон-Голлу.
Щоб зрозуміти, наскільки старовинний рід жив у цьому замку слід знати, що прізвище родини Голте сягає 1331 року, коли Саймон Голте придбав маєток Нечеллс за гроші, зароблені на торгівлі вовною. Пізніше в середині XVI століття вже Джон Голте придбав маєтки Даддестон та Астон. Томас Голте, дід сера Томаса, додав ще кілька сотень акрів землі, «відрізавши» їх від сусідніх помість.
Сер Томас Голте, старший син Едварда Голте та Дороті Феррерс, народився в 1571 році. Саме він став ініціатором будівництва Астон-Голлу. Томас здобував освіту в Магделен-коледжі, що в Оксфорді з 1588 до 1590 року. Юнак дуже вже хотів досягти успіху в житті, відтак не відкладав цей план до нових віників. Для початку він придбав два маєтки у Ворікширі. Мова про помістя Лапворт і Бушвуд.
Як відомо, в XVI та XVII століттях саме земля, або вірніше її наявність, була не просто ознакою статусу, а ще й була великим економічним ресурсом. Тому в 1599 році Томас Голте придбав ще і світську резиденцію в Астоні, що було не дивним, адже дохід сера Голте складав майже 2 тис. фунтів стерлінгів на рік. Таким чином він закріпив за собою звання провідного землевласника Ворікширу, отримавши титул Верховного шерифа — була така посада в правоохоронних органах тих часів.
Відтак для того, щоби підкреслити свій статус у суспільстві, багатство та владу, сер Томас Голте розпочав будівництво Астон-Голлу. Роботи були розпочаті у квітні 1618 року. Він навмисно обрав місце на пагорбі, яке було видно звідусіль, на багато миль навколо. Будівництво самої зали тривало сімнадцять років. Зовсім не випадково вона є одним із найкращих зразків архітектури епохи Якова II в Англії.
Астон-Голл — архітектурний шедевр
Замок був спроєктований Джоном Торпом. Він характеризується зовнішньою частиною, яку будували із червоної цегли, застосовуючи кам’яне облицювання, візерунки у формі пелюшок та симетричне планування із центральним блоком головної зали, оточеної випнутими крилами. До визначних особливостей замку, безсумнівно, належать довга галерея, великі дубові сходи, величний камін та так само велика зала, відома своєю стелею з гіпсовим оздобленням.
Основна частина будинку з випнутими крилами орієнтована на схід, що підкреслює симетричність фасаду. Крім того, будівля включає аркадну лоджію, критий прохід з арками, що додає їй архітектурного інтересу. До того ж червону цегляну кладку часто прикрашають, уже згадувані візерунки, які являють собою декоративні композиції квадратної або ромбоподібної форми. В Астон-Голлі також є велика вітальня, яка була перетворена на каплицю, та зелена бібліотека.
До всіх інших принад будинок розташували в прекрасному громадському парку, який, навіть був відзначений свого часу Зеленим прапором. Парк є оазою спокою на північ від міста, і лише за крок від відомого сусіднього парку Вілла. Розбивка садів була завершена в 1934 році вже на замовлення Бірмінгемського громадського товариства. З особливостей парку відзначають наявність у ньому статуї грецького бога лісів та пастухів Пана, виліпленого місцевим скульптором Вільямом Блоєм.
Що стосується інтер’єру, то в Астон-Голлі налічується понад 30 кімнат, включаючи палату короля Карла, вишукані великі сходи та захоплива довга галерея. Про галерею більш докладно — її вважають однією з найкращих у Британії. Вона використовувалася для відпочинку та демонструвала багатство і статус власника маєтку. До того ж дуже добре збереглася, залишившись практично незмінною з моменту свого будівництва
Архітектор Джон Торп
До всього Астон-Голл відомий своєю вишуканою декоративною стельовою ліпниною, серед якої виділяються зображення слонів, апельсинових дерев та дияволів. Можливо, саме ці дияволи стали першоджерелами легенд про привидів. Також на самому горищі будинку знаходиться комора дворецького, а на першому поверсі кімнати для слуг.
Загалом із погляду архітектури, Астон-Голл є яскравим прикладом якобінського стилю, що характеризується симетрією, червоною цегляною кладкою, кам’яним оздобленням та декоративними деталями.
Кілька слів про автора проєкту архітектора Джона Торпа. На жаль, про його життя збереглося не так багато відомостей, як хотілося. Деякі з них не можливо пояснити з погляду логіки. До прикладу, йому приписують будівництво деяких знакових англійських будинків, таких, як Лонгліт у Вілтширі. Але річ у тім, що він був збудований до його народження. У підсумку головним внеском Торпа у світову архітектуру є широко розповсюджений коридор, який включили до плану «Великого будинку» в Челсі.
Сер Томас, його єдиний син і онук
Завершуючи історію перших власників замку Астон-Голл, відомо, що якраз під час його будівництва Томас Голте одружився з Грейс Бредборн, дочкою Вільяма Бредборна з Гафа в Дербіширі. У Грейс та сера Томаса було п’ятнадцятеро дітей, але вона так і не побачила побудований замок, жінка померла раніше. Пізніше сер Томас одружився з Енн Літтлтон, яка була майже на сорок років молодша за нього.
Так сталося, що сер Томас пережив усіх своїх дітей, окрім одного із синів, доживши до преподобного, для тих часів віку 83 роки. Ясна річ, що його діти не успадкували маєток, сер Томас Голте залишив його своєму онуку Роберту Голте, сину Едварда Голте.
Джерела: