Церковні будівлі були невіддільною частиною англійського ландшафту ще задовго до норманського завоювання. Вони стояли там, видимий знак Божої присутності в кожній громаді, протягом століть, освячені молитвами, виголошеними в їхніх стінах, прикрашені найкращими роботами каменярів, ремісників і художників, улюблені тими, хто відзначив найважливіші моменти життя всередині їх. Щогодини кожного дня вони свідчать про велич Бога та віру, яка лежить в основі майже всієї історії, культури та права Англії. Історична будівля церкви є активом для громади, для якої вона була побудована. Це набагато більше, ніж місце поклоніння: це місце колективної пам’яті, скарбниця краси, яка доступна кожному, незалежно від класу чи віросповідання, оаза спокою та миру у світі, що стає все більш стресовим і шаленим. Церква Святого Варфоломія в Бірмінгемі не є виключенням, про історію її створення читайте на birmingham-future.com.
Будівництво каплички
Ця церква існувала із часів середньовіччя. З усіх боків, з її старовинними ліхтарями, стародавніми тисами та садибними похоронними меморіалами, розташованими в бічних каплицях, це квінтесенція англіканської парафіяльної церкви. Церква Святого Варфоломія розташована в сонному районі Шірс, в Еджбастоні, заможному внутрішньому передмісті Бірмінгема, неподалік від університетського містечка.
Зовнішність іноді може бути оманливою. Хоча ядро церкви датується Середньовіччям, коли було побудовано приватну каплицю для Генрі де Еджбастона, тогочасного місцевого господаря садиби, більша частина церкви, яка стоїть сьогодні, була побудована у 1880-х роках, коли разом із багатьма іншими англіканськими церквами вона була відреставрована, розширена та реконструйована.
Але, якщо звернутись до самого початку створення цієї церкви в Еджабстоні, то на початку 1270-х років Генрі де Еджбастон побудував невелику каплицю, присвячену святому Варфоломію, поруч зі своїм маєтком. Каплиця, згадувана в рамках судового спору, що відбувся в 1279 році, спочатку була довжиною нинішнього нефа та шириною вежі. Наприкінці п’ятнадцятого століття лорд маєтку Річард Міддлмор додав північний прохід, а в 1530 році його вдова Марджері побудувала вежу.
Грабунок «круглоголових»
Під час громадянської війни церкву розграбували «круглоголові» під командуванням полковника Тінкера Фокса. Свинець із даху був розплавлений для виготовлення куль, а деревина даху та каміння були використані для барикади садиби Еджбастон-Холл. Кажуть, у наві містили коней. Після цього церква простояла в руїнах понад десять років, перш ніж парафіянам дали дозвіл зібрати кошти на її реставрацію.
Але в 1658 році було підраховано, що відбудова церкви коштуватиме 800 фунтів стерлінгів, сума надто велика, щоб жителі Еджбастона могли зібрати її самі, і тоді вони отримали дозвіл збирати кошти в Уорікширі, Стаффордширі, Чеширі, Вустерширі, Нортгемптонширі й Херефордширі. У той час говорили, що навіть деякі мешканці Бірмінгема мали звичку відвідувати церкву в Еджбастоні. Роботи з відновлення церкви тривали протягом кінця 1600-х років. Коли сер Річард Гоф придбав садибу та маєток у 1717 році, він наглядав і фінансував завершення реконструкції.
Плани костелу 1721 року показують розташування місць до й після змін в інтер’єрі — після цього року всі місця в церкві були привласнені. У ХІХ столітті відбулася серія перебудов і розширень, імовірно, щоб задовольнити потреби зростаючої кількості мешканців міста. Адже населення Еджбастона помітно зросло на початку ХІХ століття, і церква була значно розширена після завершення південного проходу в 1856 році. Загалом реставраційні роботи мали місце в 1810, 1845, 1856, 1885 і 1889 роках.
Реконструкція під керівництвом Чатвіна
У той же період у парафії було побудовано кілька нових церков: Святого Георгія в 1838 році, Святого Якова в 1852 році й Святого Августина в 1868 році. Парафії були призначені з Еджбастона до перших двох у 1852 році, до третьої в 1889 році. Церква Святої Марії та Святого Амвросія, яка пізніше була освячена і стала парафіяльною церквою в 1903 році, виникла, як місія церкви Еджбастон у 1885. За цим у тому ж році сталися подальші значні будівельні роботи, додавання нового вівтаря та північного й південного трансепта. До слова реставрацію собору Святого Варфоломія в тому таки 1885 році провів відомий місцевий архітектор Джуліус Альфред Чатвін, який похований на подвір’ї церкви.
Чатвін був відомим архітектором, плідним дизайнером і реставратором церков, і його роботи можна побачити в багатьох передмістях Бірмінгема. До прикладу, він працював над проєктом церкви Святого Августина в 1868 році. Загалом у послужному списку Джуліуса Чатвіна близько тридцяти спроєктованих церков. Відповідно до модного на той час готичного стилю, робота Чатвіна над будівлею церкви Святого Варфоломія прагнула посилити «середньовічні» аспекти споруди. Вікторіанських покровителів Чатвіна дуже втішила думка, що вони проводять богослужіння в будівлі, яка мала сильну схожість і зв’язок із будівлями, у яких їхні середньовічні попередники збиралися, щоб святкувати свою віру.
Ця церква може багато чого розповісти про історію Еджбастона та про тих, хто сформував місто. Багато з того, що міститься в церкві, було спроєктовано та створено одними з найкращих художників і творців свого часу. Є серія настінних табличок XVIII–XIX століть. Сюди включено роботи Кінга та сина Бата, а також деякі роботи Вільяма Голлінза з Бірмінгема.
Лорд Калторп подарував церкві невеликий орган у 1837 році. А через двадцять років, в 1857, у галереї був побудований і розміщений орган Гілла. Його було перенесено на південний кінець церкви в 1890 році. Нинішній орган був перебудований у 1956 році Норманом і Бірдом. Однак він був пошкоджений через крадіжку свинцю з даху, і був перебудований і перенесений на поточне місце в північній частині церкви у 2012 році. Прохід, де розташована Каплиця Пані, був побудований у 1889 році, а різьблена дерев’яна ширма, стіл і обрамлення додано в 1932 році.
Історичною пам’ятка II ступеня
Відтак у 1982 році церква стала історичною пам’яткою II ступеня.
Найвідомішим мешканцем Еджбастон-Холлу, чий меморіал розташований на південній стіні Каплиці Леді, був доктор Вільям Вітерінг, лікар і ботанік. Робота Вітерінга щодо медичного використання наперстянки виявилася новаторською. Саме тому, на його меморіалі зображено наперстянку та Witheringia solanaceae — рослину, названу на його честь. Він проживав у Холі з 1786 року до своєї смерті в 1799 році.
Меморіали, вікна та артефакти, які сьогодні можна побачити в церкві Святого Варфоломія та навколо неї, розкривають багато про історію цього району Бірмінгема та життя чоловіків і жінок, які сформували це місто. Ці роботи були розроблені та виготовлені одними з найкращих художників і майстрів своєї епохи, і вони чітко свідчать про важливість християнської віри в житті тих, хто їх фінансував і замовляв.
Хоча фантастична концепція середньовічного благочестя вікторіанської епохи може здатися сьогодні дивною або надто спрощеною, вона продовжує формувати основу для популярних уявлень про те, як має виглядати англіканська церква. Це робить собор Святого Варфоломія, який стоїть у центрі громади Еджбастона, з його багатим оздобленням і розкішними вітражами, блискучим архетипом саме її, традиційної англіканської церкви.
Джерела:
