Цвинтар Брендвуд-Енд був відкритий 13 квітня 1899 року паном Джорджем Таліссом, головою місцевого комітету з питань кладовищ, а перше поховання тут відбулося в суботу 15 квітня 1899 року. На жаль, це була маленька дитина. Як типовий вікторіанський цвинтар, він був гарно озеленений і мав головну центральну алею, обсаджену деревами, яку перетинали менші алеї, теж обсаджені деревами, створюючи таку собі сітчасту структуру. На найвищій точці цвинтаря стояли дві каплиці-близнюки, побудовані з теракотової цегли: одна — для нонконформістів, а інша — освячена для Англіканської церкви. Центральна алея проходила безпосередньо між двома каплицями й під аркою дзвіниці, яка з’єднувала дві будівлі. Більш детально про історію бірмінгемського цвинтаря Брендвуд-Енд читайте на birmingham-future.com.
Каплиці-близнюки
13 квітня 1899 року Джордж Талліс, голова кладовищного комітету, відкрив цвинтар Брендвуд-Енд, яким керувала рада сільського округу Кінгс-Нортон. З розширенням в 1911 році меж Бірмінгема кладовище перейшло під управління міської корпорації Бірмінгема. Цвинтар поступово розширювався протягом багатьох років і нині займає близько 53 гектарів, 2 з яких були продані в 1919 році єврейській громаді.
Ця територія є чудовим прикладом вікторіанського ландшафтного кладовища з алеями звичайних сосен, кипарисів та веллінгтоній. Завдяки цьому чудовому насадженню кладовище було внесено до Реєстру парків і садів особливого історичного значення в Англії у 2001 році. Похоронні каплиці на цвинтарі, збудовані в готичному стилі, в 1997 році були додані до офіційного списку Будівель особливого архітектурного чи історичного значення. Про каплички більш детально.
До слова, будівля занесена до списку пам’яток особливого архітектурного чи історичного значення — це будівля у Великобританії, яка представляє особливий інтерес, що вимагає докладання всіх зусиль для її збереження. Саме такі каплички знаходяться на території Брендвуд-Енда. Вони були збудовані за проєктом місцевого архітектора Джона Боултона Брюїна Холмса. А інший місцевий мешканець Едвард Джей Чарльз отримав кругленьку суму за їхнє будівництво.
Каплиці називають близнюками, тому, що вони майже не відрізняються одна від одної. Їх побудували на найвищій точці кладовища й це єдині похоронні каплиці в Бірмінгемі, які використовують теракоту у своїй конструкції. Вони з’єднані аркою для в’їзду карет і були збудовані для релігійного прощання з тими, хто мав бути тут похований.
Наріжний камінь із рожевого граніту на фасаді каплиці Англіканської церкви, та, що стоїть праворуч, був закладений 30 квітня 1898 року. Позаду неї була вмонтована капсула часу, що містила примірник газети «Бірмінгемський щотижневик». Будівництво каплиць було завершено на початку 1899 року.
Захопливе і спокійне місце для відвідування
З метою відзначити 120-ту річницю відкриття кладовища Брендвуд-Енд у жовтні 2019 року, каменярі Stoneset Memorial Masons відреставрували наріжний камінь. У грудні 1898 року було сплачено 8 фунтів стерлінгів за проєкт флюгера, а каплиці були обладнані блискавковідводами. Ці провідники були лише нещодавно вилучені, разом з іншими свинцевими елементами після спроб крадіжки. Такі крадіжки трапляються і на інших кладовищах та церквах у цьому районі.
Відомо, що кладовище Брендвуд-Енд — це захопливе та спокійне місце для відвідування, особливо восени. Загалом його відкриттю посприяло те, що дуже динамічно зростала кількість населення в передмістях навколо кордонів Бірмінгема. Це призвело до браку місць для поховань. Кладовище було закладено на сільськогосподарських угіддях.
Цвинтар став частиною Бірмінгема після того, як частини міського округу Кінгс Нортон і Нортфілд були включені в межі міста згідно з Актом про Великий Бімінгем 1911 року, що зробило Брум незаперечним другим містом Великої Британії. Подальші землі були придбані в 1915, 1917 і 1920 роках, а потім пізніше в 1950 році. У 1919 році частина південного краю ділянки була продана місцевій єврейській громаді для окремого єврейського кладовища з восьмикутною каплицею-покрівлею.
Кладовище майже без відомих могил
На відміну від попередніх вікторіанських цвинтарів у місті, на Брендвуд-Енді немає могил багатьох бірмінгемських світил того часу, але поруч із тисячами звичайних браммі лежить Патрік Вейт-молодший — член групи реггі-гурт Musical Youth, який помер у 1993 році у віці лише 24 років та художник і дизайнер Arts & Crafts Сідні Гарольд Метеярд. Метеярд був частиною Бірмінгемської школи й знав Берн-Джонса та Вільяма Морріса, які малювали в стилі пізнього прерафаеліта. Він створив красиву Дошку Пошани Першої світової війни в Залі пам’яті.
Зал пам’яті був побудований на площі Століття в 1920-х роках, щоб вшанувати пам’ять 12 320 бірмінгемських чоловіків і жінок, які загинули в Першій світовій війні, і повністю фінансувався коштом громадської підписки. Бувши частиною грандіозного, але незавершеного громадського плану, який також включав Будинок Баскервілів тощо. Початок Другої світової війни не дав можливості повністю реалізувати ці плани. Інші меморіали та Дошки пошани були додані вже після Другої світової та під час наступних воєнних кампаній, включаючи Корею, В’єтнам і Фолклендські острови.
Кладовище Брендвуд-Енд містить 108 поховань часів Першої світової війни зі стінами, що вшановують пам’ять 35 військовослужбовців у безіменних могилах. Декого повернули з фронту до військових госпіталів у Рубері-Гілл і притулків Холімур у Нортфілді. Жертовний хрест встановлено в 1929 році. Що стосується поховання часів Другої світової війни, то їх тут 98. В 1952 році було закладено Меморіальний сад пам’яті загиблим на тій війні мирним жителям.
Поклінний Хрест
З 2004 року, коли кладовище досягло своєї місткості, а це понад 86 000 могил, воно було закрите для поховань, за винятком випадків, коли це можливо на існуючих родинних ділянках. Місця для поховання праху доступні, і ці ділянки з прахом 2015 року, розташовані ліворуч від головної алеї.
Загалом, поклінні хрести присутні на тих військових кладовищах Співдружності, які містять 40 або більше могил. Величний Хрест на кладовищі Брендвуд-Енд був встановлений на головній під’їзній дорозі з Бірмінгема і знаходиться під опікою Комісії з військових поховань Співдружності. Хрест заввишки більш як 3,5 метри й завширшки більш як 1,5 метра збудований із білого Стенкліфського пісковика за проєктом сера Реджинальда Бломфілда в 1918 році.
Він був освячений помічником єпископа Бірмінгема Гамільтоном Бейнсом у неділю 20 липня 1930 року в присутності лорда-мера міста олдермена М. Ланкастера. По обидва боки від хреста знаходяться стіни-ширми з іменами полеглих, які поховані на цвинтарі, на прилеглих галявинах, але не мають позначених могил. З моменту свого заснування у 2005 році Хрест був центром щорічної листопадової Служби пам’яті, яку завжди відвідує багато людей.
Щороку за два тижні до листопадового Акту пам’яті, усі відомі індивідуальні військові поховання Брендвуд-Енда відзначають Маковим хрестом Королівського Британського легіону. Таких поховань нині 350, вони розкидані по всьому кладовищу.
Джерело:
