У Бірмінгемі деякі вулиці мали вузьке направлення. Наприклад, є вулиця ювелірів. Нью-стріт стала основним притулком торговців. Більше на сайті birmingham-future.
Вулиця полів
Перша згадка про Нью-стріт датується 1296 роком. Тоді її називали Novus Vicus. На той час Нью-стріт була частково забудована житловими спорудами. Одна частина вулиці все ще залишалася у вигляді полів, що пустували. У середині XIV століття Нью-стріт одержала нову назву le Newestret. Тоді ж вона і стала набувати звичних обрисів для міських вулиць. Нью-стріт почала збільшуватися і стала вести до ринку Бірмінгема. Тим самим зв’язавши центр міста з ареною для бою бугаїв. Також вона вела до будинку сім’ї засновників міста Бірмінгемів.
Великий розвиток вулиці відбувся у XVIII-XIX століттях. Цьому передувало будівництво міської ратуші. Тоді Нью-стріт рясніла низкою яскравих магазинних вітрин, готелів, театрів, пошти, споруд у єлизаветівському стилі.
Втрачена архітектура
Нью-стріт розвивалася разом із Бірмінгемом. І іноді ці зміни стирали з її обличчя деякі будівлі та будинки. Деякі з них назавжди зникли з пам’яті бірмінгемців. Інші змогли зберегтися в міських архівах.
Однією з таких втрачених будівель була Гільдія святого Хреста. Архітектором виступив Чарльз Баррі. Згодом її перейменували на безплатну гімназію. Через старість будівлю двічі перебудували. У 1939 році школа переїхала до Еджбастон, а саму будівлю знесли.
Це не єдина будівля, яку перенесли на Еджбастон. Готель «Курка і курчата», який відкрили у 1798 році, переробили на середню школу для дівчаток короля Едуарда VI, і теж знесли. Ще один готель «Колоннада» зруйнували. Правда частково. Сам готель розташовувався у декількох будинках. І лише кілька з них збереглися, хоч зазнали низки архітектурних змін.
Королівський театр прослужив 182 роки. 1956-го року його закрили, а будівлю зруйнували. Історія Королівського театру не проста. Будівля пережила дві пожежі. Відмінною архітектурною рисою театру був портик. Його додали до будівлі у 1780 році. Проєктувальником виступив Семюель В’ятто.
Грецький доричний портик був характерною рисою й Бірмінгемського товариства художників. Саме товариство перейшло на іншу вулицю поруч із площею Святого Павла. Але ось їхній перший притулок, на жаль, було зруйновано. Хоча в майбутньому він міг би стати справжньою архітектурною спадщиною.
У гонитві за модернізацією зовнішнього вигляду вулиці зносилося багато будинків, незалежно від їх призначення. Знесли перший універмаг Бірмінгема, музей з дивовижами Джеймса Біссета, торгову біржу.
Нова Нью-стріт
Нью-стріт так і залишилась центральною вулицею міста. У XXI столітті це пішохідна та туристична вулиця. Постійного автомобільного руху на ній немає. Нью-стріт заробила репутацію великого торговельного району та сполучної артерії між Корпорейшин-стріт та Хай-стріт.
Багато різних популярних брендів відкрили тут свої торгові точки. Крім магазинів, на Нью-стріт багато ресторанів різних кухонь і дрібних кафе популярних брендів.
Нью-стріт хоч і вважають головним торговим районом, фінансові структури також влаштувалися тут. Зокрема, великі Британські банки: Королівський банк Шотландії, Сантандер, NatWest та інші.
Нью-стріт закінчується на площі Вікторії. Кожного Різдва вулицю та площу перевтілюють у казкове місце. На ній проводять франкфуртський ринок. Встановлюються дерев’яні хатини, де продають біжутерія, прикраси та одяг із німецьким колоритом. І, звичайно ж, їжу. Решту року на Нью-стріт двічі на місяць працює фермерський ринок.
Готель Burlington розташовується на Нью-стріт. Його будівля внесена до списку пам’яток архітектури другого ступеня. Проєктувальником будівлі виступив Едвард Холмсон. Будівництво закінчилося в 1869 році. З часом готель зазнав низки архітектурних змін. Зокрема до нього додали скляний дах над місцем, яке раніше називали Burlington Passage. Burlington став прикладом того, як модернізуючи і перетворюючи будівлю, можна зберегти її старовинність. На Стівенсон-стріт все ще можна побачити першу вивіску готелю – Midland.
