Незважаючи на те, що Бірмінгем знаходиться в центрі Англії, його розмежувала система каналів. Через це в місті розвинений водний транспорт. За старих часів це були головні транспортні артерії для перевезення вугілля, будматеріалів, продуктів харчування. Циганські торговці пересувалися каналами цілими караванами. Це дуже яскраво зображено в серіалі «Гострі картузи». Але навіть у 21 столітті такий вид транспорту зберігся і став суспільно-туристичним. Більше на сайті birmingham-future.
Англійська Венеція
Згідно з картами у Бірмінгемі 35 миль каналів. Англійське містечко з лишком обійшло знамениту Венецію з її павутинням водних стежок. Бірмінгемські канали стали своєрідною міською пам’яткою. Туристи та місцеве населення люблять гуляти біля каналів, їздити велосипедом або бігати вранці. А власники спеціальних вузьких човнів продовжують використовувати канали як дороги, так як це було в період промислового прогресу.
Саме водні канали стали запорукою успіху розвитку міста. Ними було дешевше рухатися, безпечніше, швидше.
Хоча водночас канали служили проти місцевої поліції. Тому що по них було зручно доставляти нелегальну продукцію в обхід міських законів, бо канали мали сполучення з іншими міста.
Пік в історії прокладання каналів припав на 18 та 19 століття. На той час їхня довжина становила 170 миль. Першою водною магістраллю був канал герцога Бріджуотера. Перший канал поєднував вугільні шахти герцога із заводом у Манчестері.
Завершилося будівництво каналу в 1761 році. Інженером виступив Джеймс Бредлі — найкращий та найвідоміший інженер 18 століття. Він спроєктував шість каналів у Бірмінгемі.
Сотні років успіху
Протягом 170 років система бірмінгемських каналів була найпопулярнішою в місті. В основному їх використовували для вантажних перевезень. Наприкінці 19 століття на рік каналами сплавлялося понад вісім мільйонів тонн.
Канали приносили великий прибуток та економію бірмінгемським підприємцям, але обслуговувати їх доводилося місту. І це було недешево. У 1820-х роках було виявлено, що більшість каналів навряд чи придатні для вантажних перевезень. Потрібно було провести капітальний ремонт та виправлення деяких каналів.
У 1980 році комерційний рух каналами Бірмінгема припинився. Розвиток машинного та залізничного руху змусило перевізників змінити звичні маршрути. І продовжувати їх відновлення та покращення вже не було сенсу.
Але коли місто почало облагороджувати, то й самі канали покращали. Поруч із ними з’явилися паркові зони, красиві приватні будинки та новобудови.
Сучасні канали
Мережа міських каналів поширюється далеко поза межі Бірмінгема. На території Уельсу є свої канали загальною довжиною 2 тисячі миль. Це не тільки естетично покращює територію, але й дає додаткові можливості для комфортного пересування.
Водночас система каналів у Бірмінгемі є найскладнішою в світі. На вулиці Газ-Стріт-Бейсін знаходиться центральний вузол. На каналах продовжують курсувати човнярі. Тільки вже не з вугіллям, а як туристичні прогулянки.
Мережа каналів настільки велика, що при бажанні по воді можна дістатися віддалених і сільських куточків та обачити не туристичний Бірмінгем.
Існує навіть сайт про канали у Бірмінгемі. Там можна знайти точний план каналів, все про туризм та човни. Навіть було розроблено додаток для всіх човнярів. На ньому можна дізнатися багато корисної інформації та попередження. Деякі англійці використовують це як окремий вид туризму. Це нагадує книгу Джерома К.Джерома «Троє в одному човні (якщо не рахувати собаки)». Адже системою каналів можна дістатися майже на інший кінець країни. Тим самим уникнувши метушні звичного громадського транспорту.
