Середа, 24 Квітня, 2024

Бірмінгем – центр залізниці Англії

Завдяки своєму географічному розміщенню Бірмінгем став чудовим транспортним вузлом. Через нього проходять десятки рейсів на всі боки країни. Автотранспорт, водний транспорт і, звичайно ж, залізничний. Розвиток залізниці став значною подією для багатьох країн та міст. Перша залізнична станція в Бірмінгемі з’явилася в першій половині 19 століття. Більше на сайті birmingham-future.

Тимчасовий притулок

Перша залізнична станція Воксхолл спочатку не планувалася для довготривалої роботи. Новий вокзал був старою будовою з натягнутим дахом. Це був у чомусь сумний кінець залізничного шляху Гранд-Джанкшен. Через рік, у 1838 році відкрилася друга станція Керзон-стріт. Воксхолл стала кінцевою станцією для вантажних поїздів, а Керзон-стріт для пасажирських.

Над другою станцією попрацювали вже більш серйозно. Архітектором виступив Філіп Хардвік. Будівля була спроєктована на славу, і вона продовжує стояти у 21 столітті практично в ідеальному стані. Її вважають однією із найстаріших станцій. У 1966 році її закрили для транспортного руху.

У 1854 році відкрилася ще одна станція – Нью-стріт. Станція Керзон, як і її попередниця, стала вантажною станцією. Також там зробили незвичайну туристичну зону.

Нью-стріт допомогла розвантажити завантажену залізницю Бірмінгема. Але наприкінці 19 століття її стало мало. Темпи залізничних перевезень зростали. Маршрути змінювалися. Їх намагалися спрямовувати більш вигідними дорогами. І деяка частина маршрутів почала пролягати через Бірмінгем.

Станція Сноу-Хілл

Сноу-Хілл стала ще однією великою станцією на Лівері-стріт. Її відкрили у 1852 році. Сноу-Хілл була проміжною станцією між Паддінгтоном та Вулверхемптоном. У 1871 році її перебудували та підлаштували під прийом тривалих рейсів. На цій же лінії, крім Сноу-Хілл, були й інші станції, але з наростаючим навантаженням вони не могли впоратися. Щоб допомогти Сноу-Хілл, у 1909 році відкрили станцію Мур-стріт. Вона стала кінцевою станцією Північного Уорікширу. З 1968-1987 років станцію було закрито, але потім її відреставрували. Закрили Сноу-Хілл через непотрібність. Навантаження на лінії скоротилося, і в станції відпала потреба. У 1977 році її практично всю знесли та побудували нову сучасну станцію.

Деякі станції спіткала доля забуття. У 1986 році станцію Мур-стріт перенесли, і у 2002 в її старій будівлі облаштували торговий центр і зону відпочинку на шляху руху поїздів.

Бірмінгем довгий час був, мабуть, найбільшим залізничним містом країни. У 1875 році відкрилася нова гілка до передмістя Харборна. Але лінія не довго протрималася. Наростала популярність автобусів, і залізниця стала затихати. Ситуацію посилила завантаженість залізничної станції Нью-стріт. Через цей поїзди часто запізнювалися, а з автобусами такого не відбувалося. Вийшла замкнута ситуація, що недосконалість залізниці призвела до збільшення популярності автобусів, які своєю чергою призвели до занепаду залізниці.

У 30-х роках XX століття в Бірмінгемі почали закривати одну станцію за іншою. Станцію Ікнілд-Порт-Роуд остаточно закрили у 1963 році навіть для вантажних поїздів. Але водночас продовжували відкриватися нові станції та гілки — лінія Крос-Сіті, лінія Лондона та Північно-Західної залізниці. Остання з’єднувала Саттон-Колфілд та центр Бірмінгема. До 1974 року із Саттон-Колдфілд не ходили прямі поїзди до Бірмінгему.

Бірмінгемську залізницю постійно модернізували, змінювали. Старі пасажирські лінії перетворювали на вантажні та вели навколо центру міста.

Реконструкція та вкладення

Станція Нью-стріт стала центром практично для всіх залізничних ліній. До того ж це великий залізничний вузол усієї залізничної мережі Великобританії. Через велику важливість у Нью-стріт вкладалися немалі гроші для реконструкції — 500 мільйонів фунтів. Було розроблено спеціальний проєкт з реконструкції. Він складався з базових речей: найкращі умови для пасажирів, велика пасажиромісткість станції. Вестибюль змогли відремонтувати до 2015 року.

Крім реконструкції станції продовжувався розвиток і всієї лінії. Зокрема, розвиток гілки від Лондона до Бірмінгема. А також розвиток високошвидкісних ліній до Ліндса та Манчестера. Але для високошвидкісних станцій потрібні особливі умови. Нью-стріт була не здатна приймати такі поїздів. Тому було ухвалено рішення збудувати на Керзон-стріт, на місці колишньої станції Мур-стріт, нову станцію зі здатністю приймати високошвидкісні поїзди. Birmingham Interchange має з’єднувати міський аеропорт та Національний виставковий центр.

Найуспішніші

Мережою залізничних перевезень у Бірмінгемі та всьому графстві управляє компанія West Midlands Trains. Незважаючи на часи проблем залізниці, у Бірмінгемі найбільш завантажена мережа залізничних перевезень. З 2014 до 2015 року було здійснено понад 50 мільйонів пасажирських перевезень залізницею. Більше було тільки у Лондоні. У 2001 році на залізницю припадало лише 17% усіх пасажирських перевезень, а у 2012 році частка збільшилася до 27%. Особливо в годину пік. Багато бірмінгемців продовжують віддавати перевагу поїздам. Якщо раніше, коли пропускна спроможність станцій була маленькою, потяги запізнювалися і люди обирали автобуси. То тепер усе стало навпаки. Через затори на дорогах потяги стали зручнішими та вигіднішими.

Більшість міських маршрутів продовжують бути зосередженими на Нью-стріт. Приміські маршрути, що рухаються лінією Сноу-Хілл Лайнс, проходять через станції Сноу-Хілл і Мур-стріт.

Транспортні компанії продовжують розглядати старі чи забуті вантажні станції з метою відновлення їхньої роботи. Зокрема, були плани відновити станції на лінії Кемп-Хілл.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.