Мости дуже часто є ознакою прогресу. Особливо, це помітно коли гуляєш тими мостами, що були побудовані під час промислової революції і які несли значно більше практичного значення, а ніж естетичного. Саме це можна побачити у Бірмінгемі, тому що деякі тутешні мости формували індустріалізацію, були мостами у світле капіталістичне майбутнє. З роками деякі із цих споруд стали відомими, деякі, навіть культовими, а є і такі, яких не дивлячись, на те, що вони свого часу відігравали неабияку роль у житті міста, просто не стало. Час не щадить нікого й нічого. Про стародавній міст, яким їздили англійські лорди та королі читайте на birmingham-future.com.
Історія території
Загалом Бірмінгем дуже багатий на мости та акведуки. Ось, до прикладу, історія знаменитого мосту Перрі, який більш відомий у народі, як міст «Зигзаг». Цей міст пов’язаний із королівськими сім’ями та далеким минулим, що тягнеться до старої Англії часів Тюдорів. Тобто це дуже поважний міст, щоб це зрозуміти досить на нього лишень подивитись. Що правда, як кажуть, навіть не сотні, а тисячі бірмінгемців не знають про його існування.
Міст «Зигзаг» у Перрі-Баррі отримав свою назву завдяки унікальному дизайну, суть якого полягала в тому, що по мосту могли прогулюватись люди, а коли проїжджала карета, чи візок, пішохід міг досить спокійно собі, перечекати, поки вона проїде в спеціальному виступі цього «Зигзагу». Подейкують, що саме цей міст перетинав король Генріх VIII, коли в’їжджав у цю садибу, а також король Карл I. Генріх, як відомо, правив з 1509 року до своєї смерті в 1547 році, тоді, як Карл I царював з 1625 року до 1649. Загалом Карлу I не пощастило, тому, що він був усунений від влади, а потім страчений.
До слова про садибу. Маєток Перрі був зоною англійських поселень, частиною королівства Мерсії з 585 року й південним краєм Стаффордширу з початку 900-х років. Більша частина маєтку була вкрита лісом до часів Тюдорів. Загалом поселення розташовувалися на ділянках льодовикового дрейфу. Як і більшість бірмінгемських маєтків, Перрі перейшов до рук нормандців після завоювання і перебував у володінні Дрого з роду William FitzAnsculf’s. У 1323 році Маргарет де Саттон, одна з нащадків William FitzAnsculf’s, успадкувала Перрі, як головний орендар. Після цього жодних записів про володіння маєтком немає.
Далі історія складалася таким чином. Як відомо, лордство в цих краях належало родині де Бірмінгем. Відтак Річард Перрі отримав частину маєтку від Вільяма де Бірмінгема, який, своєю чергою, здобув його від Роджера де Сомері, ще одного з нащадків William FitzAnsculf’s. До того ж є запис, про те, що 1346 року Фульк де Бірмінгем подав до суду на свого орендаря, більше немає жодної згадки про маєток де Бірмінгем.
Два металургійні млини
Пізніше цей район був відомим наявністю кількох водяних млинів. Млин Перрі був кукурудзяним, внесеним до реєстру Domesday, і стояв на полях Перрі-Холу нижче за течією від самого Перрі-Холу. Через близькість Перрі до Чорної країни, а відтак і до руди, а також до доступної деревини, за допомогою млинів тут почали виплавляти метал набагато раніше, ніж на млинах, які були розташовані ближче до Бірмінгема. А млин у Холфорді до 1358 року, взагалі, був переобладнаний із молоття кукурудзи на набивання вовняних тканин і був першим млином, який у 1591 році почали переобладнувати для металообробки.
Кузня Перрі на Холбруку на північ від водосховища також була сукновальнею і, ймовірно, була млином, який з 1538 року проходив за документами, як залізоплавильний, що використовував деревне вугілля з Перрі Вудс. Після пожежі 1597 року він був перебудований на піч для плавлення і лиття чавуну з використанням водяних міхів. Коли в 1887 році млин вийшов з ладу, в 1890-х роках була знесена і його будівля.
Після 1844 року архітектор С. С. Теулон здійснив низку подальших добудов у маєтку та навколо нього, включаючи ґанок, збудований на арковому мосту через рів. У 1928 році більша частина Перрі Барру стала частиною Бірмінгема, а наступного року міська рада викупила паркову зону під ігрові поля Перрі Холу. У 1970 році водогони були вирівняні Управлінням водного господарства Північного Тренту, а частина ігрових полів зроблені таким чином, щоби протистояти повені.
Міст Перрі
Побудований близько 1709 року перехід, офіційно відомий, як міст Перрі, входить до списку II класу та вважається найстарішою небудівельною спорудою в Бірмінгемі. Він перетинає річку Тейм, поблизу Олдрідж-роуд, і став значною мірою просто прихованою частиною історії, коли в 1930-х роках уздовж нього побудували міст у стилі ар-деко, по якому зараз пропускається весь сучасний транспорт.
Сучасні спеціалісти з історії та містобудування, зазначали, що міст набуває своєї характерної зигзагоподібної форми завдяки серії трикутних заглиблень, які були спеціально зроблені на його поверхні, для того, щоб дати пішоходам простір і можливість уникнути проїжджаючих по мосту карет. Це рідкісний і добре збережений приклад моста такого типу, побудованого на перехресті доріг, який можна простежити ще з римських часів.
Міст Перрі, відомий у народі як «Зигзаг». Якщо звернутись до технічних характеристик старовинної споруди, то слід зауважити, що це чотириарковий в’ючний міст із червоного пісковику, з прольотом 15 м і насипом завдовжки 50 м, що підіймає проїжджу частину над заплавою і який перетинає річку. Римська переправа через річку була бродовою, можливо, мощеною, приблизно за 200 м на схід від цього мосту в Холфорді, і, можливо, використовувалася, як основна переправа до середньовіччя.
Першим мостом тут був міст Холь-Брюгге, задокументований у 1309 році. Холь — це притока, яка впадає в Таме неподалік. Десь у XVII столітті було створено мостове товариство, а в 1612 році тут був побудований дерев’яний кінний міст. Нинішній міст був побудований на замовлення Стаффордширської квартальної сесії, яка відбулася в 1709 році. Як стверджують історики, ймовірно, будівництвом мосту займався сер Генрі Гоф із Перрі-Холу, який підкорився рішенню квартальної сесії й посприяв заміні старого дерев’яного мосту. Міст мав дванадцять арок.
Проте всі, окрім чотирьох, були замуровані, і лише три з тих, що залишилися, зараз частково видно над землею. Сер Генрі Гоф надав будматеріали, а решту витрат покрили місцеві землевласники та прилеглі парафії, які теж були зацікавлені в будівництві мосту. Згодом розпочалося будівництво ще шести мостів, у тому числі одного, збудованого в 1688 році через річку Таме в Хемстеді.
Пам’ятка архітектури
Прибутку від плати за проїзд було достатньо для того, щоб у 1862 році Гандсвортський мостовий трест заснував нову школу, яка в 1890 році стала Гандсвортською гімназією. Відтоді й до нині, на честь цієї події цей міст зображено на значку цієї гімназії. Пішохідний міст поруч був побудований, коли Перрі Барр перейшов під управління Бірмінгемської міської ради в 1928 році. У 1932 році було збудовано новий однопролітний міст у стилі ар-деко для автомобільного руху, а міст «Зигзаг» був закритий для пішоходів.
Капітальний ремонт був проведений у 1956 році з метою зміцнення мосту за допомогою підпірних конструкцій. Нині міст «Зигзаг» є досить рідкісною пам’яткою, що збереглася до наших днів, і є не лише пам’яткою архітектури II ступеня, але й пам’яткою старовини, що перебуває під охороною держави.
Джерела: