Бірмінгем рясніє різними будинками у всіляких архітектурних напрямках. Яскравим прикладом якобінського стилю є розкішний Астон-хол. Будинок зводили протягом 17 років. З 1618 до 1635 року. Крім цього, Астон-хол став першим заміським будинком, що знаходиться в муніципальній власності. Але про все поступово. Історія Астон-холу заслуговує на увагу. Більше на сайті birmingham-future.
Маєток сера Томаса Холта
Замовником Астон-холу став сер Томас Холт. Для проєктування він найняв Джона Торпа. Свого часу Торп був відомим архітектором. Про його життя та роботу мало що відомо. Про деякі будинки точаться суперечки, чи Торп їх спроєктував. Але його талант заперечувати не можна було.
У 1635 році будівництво було закінчено. Власник не зміг дочекатися результату, і в’їхав у маєток ще в 1631 році. Торп зміг побудувати не лише міцну та красиву будівлю, а й майбутню архітектурну спадщину.
Астон-хол збудували у великому парку. Частина цього парку згодом стала Вілла Парком, який також став частиною історичної спадщини Англії.
Але, сер Холт недовго зміг радіти новому маєтку. В 1643 році під час нападу парламентських військ Астон-хол зазнав значних руйнувань. Деякі із них не змогли відновити. На одних сходах залишилося місце від падіння гарматного ядра. Воно пролетіло через відчинене вікно та двері, пробило поручні та сходи.
Астон-хол залишався у власності сім’ї Холт аж до 1817 року. Потім вони здали його в оренду Джеймсу Уотту-молодшому. Він був сином промислового розробника та заможної людини Джеймса Уотта. Саме Уотт-молодший був останнім мешканцем Астон-холу.
У 1858 році будинок купила приватна компанія Aston Hall and Park Company Ltd. і він став музеєм. Але невелика компанія не змогла впоратися із утриманням будинку. Фінансові труднощі змусили їх продати маєток. Велика корпорація з Бірмінгема викупила будинок і зробила з нього історичний заміський будинок.
Муніципальне життя
Астон-хол неодноразово описували у різних книгах та повістях. Одним із найвідоміших письменників став Вашингтон Ірвінг. У «Книзі ескізів» він яскраво та соковито описав своє перебування в Астон-холі. І предметом для опису стали Різдвяні традиції, які панували в Астон-холі багато століть. Перші власники прищепили ці традиції всьому обслуговуючому персоналу.
Журнал The Gentleman’s Magazine у 1795 році також описали традиції Астон-холу. Всіх так здивувало те, що сімейство Холт дозволяло на свято всій обслузі пити, гуляти та не лягати спати всю ніч. Для суворої Англії це було незвично, й у чомусь навіть розкуто.
З 1879 року Астон-хол почав обростати музейними колекціями. У тому ж році сталася масштабна пожежа в муніципальній громадській бібліотеці та Інститутах Бірмінгема і Мідленда. Два виші перебували в одній будівлі, через що їх і спіткала така невесела доля. На їх території були деякі предмети мистецтва. Також частина експозиції Музею зброї також перекочувала до Астон-холу.
Життя під опікою муніципалітету не було таким вже й безхмарним. У 1920-х роках перед Бірмінгемською корпорацією постало питання кого рятувати – Астон-хол або Перрі-хол. Грошей на утримання двох будинків корпорація не мала. І тоді вибір пав на Астон-хол. У 1927 році почали облагороджувати територію навколо будинку. Громадянське суспільство Бірмінгема почало проєктувати і втілювати в життя плани зі створення садів. З метою заощадження до роботи залучали безробітних городян.
Схема саду була розкішною. Крім зелених насаджень, там розмістили фонтани, тераси, кам’яні урни. Центровим елементом стала неймовірна статуя Пана. Її створив скульптор Вільям Блоя. У скільки статуя обійшлася спільноті невідомо, але за неї заплатили з бюджету Бірмінгемської спільноти. У 1934 році роботу було закінчено. На урочистому відкритті парку був присутній віцепрезидент Цивільного товариства Бірмінгема.
Через кілька років після відкриття таємничим чином голова статуї Пана зникла. Кілька десятиліть її шукали. У 2011 році було ухвалено рішення реставрувати статую.
Астон-хол у 21 столітті
З 2012 року Астон-холом управляє Birmingham Museums Trust. До цього ним володіла міська рада. Будівля продовжувала служити музеєм.
З 2006 до 2009 року в Астон-холі проводилися масштабні реконструкції. У цей час маєток був закритий для відвідувачів. Після 2009 року музей став доступним у будь-який час, окрім зими.
Окрім предметів образотворчого мистецтва, в Астон-холі збереглися старовинні предмети інтер’єру. Вони яскраво зображують дух тієї епохи. У 2019 році Астон-хол відвідало майже 30 тисяч людей.
По сусідству з музеєм, з північної частини знаходиться знаменитий стадіон футбольного клубу «Астон Вілла».
На жаль, через розвиток Бірмінгема в цілому територія, що оточує Астон-хол, зменшувалася. Східну частину території віддали під будівництво автомагістралі А38(М). У народі її називають Aston Expressway. Будівництво закінчилося в 1972 році.
Астон-хол цікавий не тільки любителям історії та предметів мистецтва, а й любителям містики. У 2019 році будинок охрестили маєтком із привидами. Нібито, серед усіх місць у Бірмінгемі, там бачили примар чи духів. І навіть його внесли до Spectrum Paranormal Investigations.
